Архітектура комфортного для життя міста повинна гармонійно поєднуватися з природою, а не поглинати її. У мешканців має бути можливість провести час в зелених зонах, відпочити від шуму та робочих буднів, не покидаючи при цьому самого міста.
Сихівський район забезпечує своїх жителів можливістю бути ближче до природи і має кілька локацій, в яких можна відпочити та вийти на прогулянку. Оскільки такі «зелені оазиси» розкидані по усій території району, переміщатися між ними зручно велосипедом, що також корисно для здоров’я та екології.
1. Парк "Залізна Вода"
Парк розташований на Новому Львові поміж вулиць Стуса, Мушака і Мишуги на мальовничих схилах яру.
Ця територія була популярною відпочинковою зоною ще в 1830-х рр. Сюди приходили сім’ями, влаштовували пікніки і засиджувалися до глибокого вечора. У 1905 р. тут почали закладати повноцінний міський парк за проектом Арнольда Рьорінґа, якого тут по-своєму називали «інспектором плантацій». Сам творець жив у віллі неподалік, а проєкт «Залізна вода» став останнім в його житті. З 1984 року місце є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.
Свою назву парк отримав не випадково, адже через вихід мергелів на його території утворилися джерела, багаті на залізо. Одне із них облаштували бюветом і саме з цього часу буковий праліс почав щораз більше нагадувати парк.
На початках в «Залізній воді» планували також облаштувати функціональний оздоровчий парк «Йордана», за прикладом краківського лікаря Г. Йордана, який створив ідентичний парк у Кракові. Проте на виділеній під це території розпочали забудову, яка згодом стала Новим Львовом.
В долині, де було багато джерел, у ХІХ ст. знаходився також став Камінського, корчма і німецький літній театр Франца Краттера. Зараз на місці ставка знаходиться басейн спорткомплексу «Динамо». Джерела існують до сьогодні, але їхня вода в сумнівному стані.
У парку, як це й годиться, багато дерев. Найбільше серед них дубів та кленів, багато з яких мають понад дві сотні років. Частенько можна почути сороку, шпака, сойку, крука, горлицю, дятла та, навіть, пересмішника.
Тут, як і багато років тому, люблять проводити час львів’яни, а також студенти Українського Католицького Університету, котрий межує з парком.
2. Ставок на вул. Тернопільська, 2
Цей декоративний ставок знаходиться зовсім неподалік парку «Залізна вода». Його існування як ландшафтно-декоративної водойми почалось орієнтовно у 1986 році. З цього часу ставок неодноразово ставав сюжетом для львівських митців. Та попри достатньо тривалу історію його минуле, як і майбутнє, доволі туманне. Пробіли в історії беруться заповнювати самі мешканці Нового Львова, розповідаючи різні легенди пов’язані з озерцем. Одна із історій розповідає про існування своєрідного колодязя на місці ставу, в якому неназваний професор лікував хворих на туберкульоз.
Зараз водойма продовжує нести декоративне значення і є ще одним природнім оазисом серед житлових будинків. Попри те, що грунтові води тут сягають 3-6 метрів, наразі максимальна глибина озера 1,5 метри.
3. Ставки на вул. Хуторівка, 35
Поміж Львівською духовною семінарією Святого Духа УГКЦ та Релігійною організацією «Український Католицький Університет» проходить не надто помітна з дороги вулиця Хортицька.
Саме вона виводить усіх охочих до двох симпатичних ставків, що вже давно стали хорошим місцем відпочинку для місцевих. Ці водойми в огрядному стані, адже вони знаходяться на приватній території двох вище згаданих установ і перебувають під постійним наглядом. Їх чистять від зайвої рослинності, зарибнюють, проте купатись та ловити рибу тут заборонено. Біля водойм є лавки, на яких можна присісти відпочити, невеликий металевий пірс та постійні жителі – качечки, яких відвідувачі часто підгодовують.
Береги ставків часто ставали місцем проведення подій для осіб з семінарії та публічних заходів для сихівчан.
4. Парк імені Папи Римського Івана Павла ІІ
Лісопарк Зубра, парк імені Папи Римського Івана Павла ІІ або просто сихівський ліс – це улюблене місце для прогулянок тутешніх жителів та найбільша зелена зона Сихова. Саме її можна сміливо вважати основним рекреаційним об’єктом Сихівського району.
Колись цей ліс належав селу Зубра, звідки й отримав свою першу назву. Та й самих зубрів, як стверджують історики, можна було побачити власне на цій лісовій території. До 1982 року тут водилися ще й маленькі олені (сарни), зайці, їжаки та різного роду птахи. Зараз постійними жителями парку є білочки, а їх підгодовування стало улюбленим заняттям для малечі. Основні породи дерев лісопарку: дуб, сосна, чорна вільха.
Існував у зубрівському лісі й піонерський табір. А в однойменному Піонерському урочищі було велике озеро, котре теж називалося просто – Піонерське. Водойма наповнювалась водами річки ще чистої Зубри, яка бере початок у Козельниках.
В озері водилось багато риби, а також тут була човникова станція, тому влітку львів’яни часто приїздили сюди відпочивати та купатися.
Історія Піонерського озера закінчилася у 1982 році, коли комуністична влада розрила береги озера і вода, прорвавши береги, витекла впродовж декількох днів. Тепер на місці озера утворилась долина, куди влітку люди приходять засмагати та влаштовувати пікніки. Зимою ж тут хороше місце для катання на санчатах.
Зараз парк розділений на 2 частини: відпочинкову, де можна провести дозвілля на природі, та сакральну, де встановлена Хресна дорога, що належить церкві Різдва Пресвятої Богородиці.
5. Сквер імені Папи Римського Івана Павла ІІ
Історія скверу Івана Павла II розпочалась пізніше, ніж однойменного лісопарку. Його відкрили у 2007 році і він став першим парком, закладеним уже в незалежній Україні. Ініціатором скверу став громадський діяч Андрій Рожнятовський.
Сквер розташувався поруч з церквою Різдва Пресвятої Богородиці на місці, де у 2001 році Папа Римський Іван Павло ІІ мав зустріч з українською молоддю. Це була важлива подія в житті львів’ян і спочатку в пам’ять про неї було встановлено лише пам’ятник понтифіку.
Зелену зону біля церкви запланували у 2004 році і хотіли приурочити до Помаранчевої революції, котра сколихнула державу в ті часи. Але з Ватикану несподівано прийшла приголомшлива звістка про смерть папи Івана Павла ІІ і в пам’ять про понтифіка його ім’ям, власне, й назвали сквер.
Спочатку основними саджанцям тут були клени, які осінню своїм листям нагадували про все ту ж Помаранчеву революцію. Але у 2005 році алею парку знищили вандали і понад 300 молодих дерев було повністю вирвано із землі.
28 вересня 2007 року відбулося урочисте відкриття уже затвердженого варіанту скверу. Парох парафії о. Орест Фредина власноруч посадив перші саджанці вишні. В 2010 сквер став повністю зручним для відпочинку. На його території встановили світильники, лавочки, смітники, повністю облаштувавши територію.
У 2011 році алею доповнили екзотичні деревця сакури, котрі Сихову подарував посол Японії. Кожної весни, у період їх цвітіння сквер наповнюється рожевими барвами, заманює на прогулянку і перетворюється у суцільну фотозону.
6. Сквер імені Олександра Довженка
Ця відпочинкова зона розташована одразу через дорогу від скверу Івана Павла II, ніби його гармонійне продовження. Тут завжди можна зустріти молодь, літніх людей, батьків з дітьми, котрі спілкуються і розмірено проводять час. Також на території скверу знаходиться відомий Культурно-освітній центр імені Олександра Довженка.
7. Сквер Гідності
Скверик з’явився у травні 2014 на площі перед школою №98. На його місці спочатку планували чергову забудову, але мешканці рішуче виступили проти цього.
Серед дерев тут прижилися сакури, липи, сливи й клени, а лавки розташовані особливо – вони круглі, тож їх конфігурація дозволяє влаштовувати різного роду заходи, ігри та зустрічі. Є й звичайні лавочки для тих, хто хоче посидіти сам наодинці з думками.
8. Сквер на просп. Червоної Калини
Біля проспекту Червоної Калини, 123, неподалік від кінцевої зупинки трамваїв № 8 і 4, практично на межі Сихова, відносно нещодавно розкинувся ще один сквер. Виглядає від дуже сучасно і стильно, його родзинкою є маленькі лавки-кріселка, які повернуті одне до одного, створюючи «простір для особистих розмов».
9. Ставок на вул. Антонича, 24 ("Бетонка")
Доволі екстремальний став, котрий став місцевою легендою. Про народну любов свідчить те, що місцеві навіть придумали власну назву водоймі – «Бетонка», а також регулярно самотужки прибирають територію. З 2016 року тутешні рибаки постійно запускають в ставок рибу і роблять це власним коштом. Водойма знаходиться повністю у вільному доступі і готується до майбутнього облагородження.
10. Сквер на вул. Трильовського, 9
Біля храму Зіслання Святого Духа є ще одне місце, де можна втекти від шуму цивілізації. Цей зелений оазис має достатньо простору для катання на роликах чи просто прогулянки і, звичайно, вдосталь лавочок для відпочинку.